Історія солі
Сіль знайома людині з незапам’ятних часів. Як і більшості предметів в нашому побуті, солі теж приписувалося величезне значення. З чим її асоціювали і як до солі ставилися в минулому – читайте далі.
Ще в давні часи людина вживала сіль. Правда, не в тому вигляді, в якому цей продукт виглядає в наш час. В давнину люди надавали більш пікантний смак їжі за допомогою золи солончакових рослин, водоростей, морської води і навіть крові тварин. Така «підсолена» їжа була смачнішою, краще тамувала голод і швидко відновлювала сили.
Особливою знахідкою тоді вважався білий порошок, який збирали з каменів на березі моря або солоних озер. Ось так людина і познайомилася з харчовою сіллю.
Є відомості, що народи, що проживали в глибині континентів, не знали про сіль. Це були мисливські племена, які вживали в їжу сире м’ясо і кров тварин. Однак народи, які мали доступ до прибережної зони, досить швидко навчилися спочатку збирати морську сіль, а потім і виварювати її з морської води.
Таким чином сіль стала предметом торговельних відносин і торговельних шляхів. Вона навіть придбала статус обмінної монети, а з часом – і символом багатства.
До речі, про забобони і асоціації. У народних традиціях, віруваннях і переконаннях у багатьох країнах світу сіль займала поважне місце.
Сіль була символом дружби і вірності. Стародавні греки, римляни і єгиптяни заклинали сіллю і водою своїх богів. Індійські солдати на солі присягали британським командирам. А в Ефіопії сіль вважалася символом міцної дружби.
У деяких народів сіль була символом родючості. На весільних церемоніях на Піренеях сіль клали до лівої кишені нареченому і нареченій, щоб пара не була бездітною. А в Німеччині з тією ж метою сіллю посипали туфельки нареченої.
А в багатьох західних і східних країнах був обряд “соління” новонароджених дітей: діток натирали дрібною сіллю, вкутували в полотнища і тримали так кілька годин. Іноді сіль засипали навіть у вушка і оченята дитині! А бували випадки, коли наступного дня шкіра на тілі діток просто облазила. Як би це не було болісно, але даний обряд вважався запобіганням від злих духів, символом щастя, чистоти, здоров’я і вічності!
У слов’янських традиціях хліб-сіль дуже шанувалися і вважалися джерелом життя, вірності, багатства і благополуччя. До наших днів дожило чимало прислів’їв і приказок, пов’язаних з хлібом і сіллю.
Але через сторіччя людина навчилася добувати сіль з різних джерел і виробляти її у великих кількостях. Тому в сучасності сіль не має такого поважного значення, як у минулому. Тільки лише деякі африканські племена до цих пір використовують сіль у своїх обрядах і вважають її магічною субстанцією.
Однак не варто забувати і про те, що все одно людина не уявляє собі життя без такого простого, загальнодоступного білого порошочка, що додає їжі більш солоний присмак. І нехай сіль вже не так цінується людьми, тим не менш, при її відсутності в будинку господарі навіть в самий міцний мороз виходять з теплого дому і йдуть за нею в магазин.
Це означає, що сіль завжди була з людиною, є і буде!
